Нарцисизм бідності: чому роль жертви коштує мільйони?

Коли “я бідний/бідна” - це не факт, а роль.

Почнемо з важливого: реальна бідність існує. Вона пов’язана з економікою, доступом до освіти, нерівністю, війнами, здоров’ям, стартовими умовами.

Але є інша річ, про яку говорять рідше, бо вона незручна.

Є люди, які вже не живуть у реальній нестачі (або мають усі шанси з неї вийти), але психіка продовжує триматися за ідентичність бідності як за моральну броню, право на безвідповідальність або спосіб керувати увагою інших.

Я назву це жорстко: “нарцисизм бідності”.

Це не про те, що “бідні - це нарциси”. Ні. Це про те, що роль жертви інколи стає способом відчувати себе особливим, правильним, вищим морально - і при цьому не входити в дорослу відповідальність за гроші.

Що це таке: “нарцисизм бідності” як психологічний механізм

Це коли людина не просто має складні умови. Вона ідентифікується з цим так, що будь-який вихід з нестачі відчувається як зрада себе, сім’ї або “своїх”.

Сигнали:

• “Я бідна, але чесна” (як моральна перевага)

• “Багаті - погані / тупі / крадуть” (щоб не допустити власне “хочу”)

• “Мені не дано / не в цій країні / не з моїм походженням” (щоб не ризикувати дією)

• “Я б могла, але…” (і завжди є причина, чому ні)

Це насправді завжди не про гроші, а про обрану нами (підсвідомо) позицію.

Чому це може “коштувати мільйони”: когнітивна ціна дефіциту

Головна причина, що нестача чогось (або відчуття нестачі) звужує наше мислення.

Відоме дослідження в Science показало: фінансовий тиск забирає “когнітивні ресурси” (увагу й робочу пам’ять), що погіршує рішення, і це може підтримувати цикл бідності. (science.org)

Американська психологічна асоціація описує “scarcity” як стан, який створює тунельне мислення і підштовхує до короткострокових рішень. (apa.org)

Тепер уяви, що людина не просто інколи в дефіциті - вона живе в ньому як у стилі життя.

Тоді:

• довга стратегія не вмикається

• ризики або паралізують, або стають нездоровим азартом

• рішення стають реактивними, а не проактивними

• гроші не “тримаються”, бо психіка не витримує об’єму

  
  

Де ж тут “нарцисизм”: вигода від жертви як прихована винагорода

Роль жертви (як правило) може давати вторинні вигоди:

• моральну перевагу (“я краща/кращий, бо страждаю”)

• право не змінюватися

• виправдання провалів без втрати самооцінки

• увагу, підтримку, “особливий статус”

• контроль над близькими (“ти мені винен/винна, бо я страждаю”)

У дослідженнях останніх років з’являється поняття “virtuous victim signalling” - демонстрація “чеснотливої жертви” і така поведінка статистично пов’язана з рисами нарцисизму та макиавеллізму (тобто з потребою в статусі/впливі через образ жертви). (sciencedirect.com)

Це не означає, що кожна людина, яка страждала від уявної нестачі грошей, “маніпулятор”.Це означає, що образ жертви може ставати ресурсом впливу і з часом роль почне грати вами.

Як це проявляється в грошах: 5 типових сценаріїв

Сценарій 1. “Моральна бідність”

Людина нібито “не хоче багато”, але насправді боїться:

• видимості

• заздрості

• відторгнення

• відповідальності

Вона знецінює гроші як “брудні”, щоб не зустрітися з власним бажанням.

Сценарій 2. “Я не вмію просити”

Працює “за ідею”, але не веде переговори, не фіксує результат, не будує договір.

Це часто не про навички, а про межі й сором.

Сценарій 3. “Самопідрив”

Коли з’являється шанс завжди стається “випадковість”:

• дивна покупка

• неправильна інвестиція

• скандал на роботі

• зрив дисципліни

Тут корисно знати концепцію self-handicapping: люди інколи несвідомо створюють перешкоди, щоб мати “виправдання” і не ризикувати ударом по его. (Verywell Mind)

Сценарій 4. “Я виняток, якому важче”

Це тонка форма нарцисизму: “ніхто мене не розуміє, у мене особливі обставини”.

І тоді будь-який план “не для мене”.

Сценарій 5. “Колективна жертва”

Коли людина живе груповою ідентичністю страждання: “нас завжди пригнічували”, “нам не можна бути багатими”. Це близько до теми competitive victimhood (конкуренції за статус жертви) - механізм, який відомий у соціальній психології. (journals.sagepub.com)

Причини: звідки береться ця “операційна система”

А) Реальна нестача в дитинстві + когнітивний слід

Тривала бідність у дитинстві пов’язана з вищими ризиками проблем саморегуляції та з маркерами learned helplessness у дослідженнях розвитку. (pmc.ncbi.nlm.nih.gov)

Б) Вивчена безпорадність (learned helplessness)

Коли людина багато разів переживала: “що б не робив — не допомагає”.Тоді вона перестає пробувати.

В) Невирішений сором і потреба в “чистій” ідентичності

Психіка будує захист: “я не хочу багато, я не така (не такий)”.

Г) Соціальні й сімейні сценарії

“Не висовуйся”, “будь як всі”, “багатих не люблять”, “не дратуй долю”.

Що робити: доросла стратегія виходу з ролі (і з дефіциту)

Крок 1. Відділити факт від ролі

Запитання до себе:

• Я зараз описую реальність - чи підтримую ідентичність (тобто я в реальності чи в своїй голові)?

• Я хочу реальних змін - чи хочу, щоб мене пожаліли?

Крок 2. Перевести відносини з грошима в договірні

Весь час повертатися до того, що гроші - це договір з кимось про:

• ціну

• обсяги

• межі

• умови

І бути саме стороною договору, бо якщо ти не сторона договору - ти завжди “прохач”.

Крок 3. Діагностувати вторинну вигоду

Що дає мені роль жертви?

• звільнення від ризику?

• право не проявлятися?

• контроль через провину?

• статус “морально кращої”?

Поки вигода не названа - вона нами керує. Як і все, що не визнане і не назване.

Крок 4. Практика “малих дорослих дій”

Не мотивація. Не “цілі на мільйон”. А щоденні рішення:

• 1 конкретна цифра, яку ти називаєш вголос

• 1 “ні” там, де раніше терпів

• 1 прозора фінансова звичка (облік / резерв / план)

Крок 5. Психотерапевтичні методи, які реально працюють

1) CBT / REBT (когнітивно-поведінкова / раціонально-емоційна терапія)

Добре знімає “установки жертви”, катастрофізацію, чорне-біле мислення.

2) Травма-фокус підходи (EMDR, Somatic Experiencing тощо)

Коли дефіцит сидить не в голові, а в тілі (фоновий страх).

3) Психодрама

Коли у людини сильна внутрішня боротьба ролей: “хочу” vs “не можна”, “бути великою” vs “бути прийнятою”. Психодрама вчить прожити іншу позицію не словами, а дією.

4) Системні розстановки

Коли “бідність” - це лояльність роду/системи: “я не можу мати більше, ніж мої”. Розстановка тут працює як інструмент розділення: моє / не моє, і повернення права на достаток без провини.

Висновок

“Нарцисизм бідності” - це про нашу роль, яка дає психологічні бонуси, але забирає майбутнє, особливо фінансово стабільне. І саме тут багато дуже здібних людей втрачають час і мільйони потенціалу.

Бідність як факт можна змінювати стратегією. Бідність як ідентичність змінюється лише тоді, коли людина готова втратити “переваги” жертви і стати стороною договору зі світом.

____________________________________________

Список літератури та досліджень

1. Scarcity і когнітивне звуження мислення

• Mullainathan, S., & Shafir, E. (2013).Scarcity: Why Having Too Little Means So Much. Ключова праця про scarcity mindset, тунельне мислення та те, як дефіцит спотворює рішення. https://www.amazon.com/Scarcity-Why-Having-Too-Little/dp/125005611X

• Mani, A., Mullainathan, S., Shafir, E., & Zhao, J. (2013).Poverty Impedes Cognitive Function.Science, 341(6149), 976–980. Показує, як фінансова нестача знижує когнітивні ресурси навіть у здібних людей. https://www.science.org/doi/10.1126/science.1238041

• American Psychological Association (APA).The psychology of scarcity. Оглядовий матеріал про психологію дефіциту.https://www.apa.org/monitor/2014/02/scarcity

2. Вивчена безпорадність, самосаботаж, роль жертви

• Seligman, M. (1975).Helplessness: On Depression, Development, and Death. Класична робота про learned helplessness — коли людина перестає діяти, навіть маючи можливості. https://psycnet.apa.org/record/1976-21544-000

• Jones, E. E., & Berglas, S. (1978).Control of attributions about the self through self-handicapping strategies.Journal of Personality and Social Psychology. Опис механізму самопідриву як захисту самооцінки. https://psycnet.apa.org/record/1979-02825-001

• Verywell Mind (огляд). Self-Handicapping: Protecting the Ego at a Cost. Популярне пояснення self-handicapping із посиланнями на наукові джерела. https://www.verywellmind.com/self-handicapping-protecting-the-ego-at-a-cost-4125125

3. Нарцисизм і victimhood як ідентичність

• Pincus, A. L., & Lukowitsky, M. R. (2010).Pathological narcissism and narcissistic personality disorder.Annual Review of Clinical Psychology. Про нарцисизм як систему регуляції самоцінності, а не тільки «самозакоханість». https://www.annualreviews.org/doi/10.1146/annurev.clinpsy.121208.131215

• Ok, E., et al. (2025).Virtuous Victim Signaling and Dark Personality Traits.Personality and Individual Differences. Досліджує, як демонстрація жертвенності може поєднуватися з нарцисичними рисами. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0191886924004240

• Noor, M., et al. (2012).The social psychology of collective victimhood.European Journal of Social Psychology. Про victimhood як групову та ідентичнісну позицію. https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1368430212437210

4. Дитяча бідність, довгострокові психологічні наслідки

• Evans, G. W., & Kim, P. (2013).Childhood poverty, chronic stress, and self-regulation.Psychological Science. Про вплив дитячої нестачі на саморегуляцію і поведінку в дорослому житті. https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0956797612463545

• Blair, C., & Raver, C. C. (2016).P overty, stress, and brain development.Academic Pediatrics. Про нейропсихологічні наслідки бідності. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4655888/

5. Психотерапевтична база

• Van der Kolk, B. (2014).The Body Keeps the Score. Про тілесну пам’ять травми і фонову тривогу.https://www.amazon.com/Body-Keeps-Score-Healing-Trauma/dp/0143127748

• Shapiro, F. (2018).EMDR Therapy. Про роботу з травматичними реакціями та дефіцитною безпекою.https://www.emdr.com/what-is-emdr/